Кар’єра після війни: системні рішення YBC для ветеранів та їхніх родин

Війна змінює життя назавжди. Для ветеранів та родин загиблих захисників повернення до цивільної реальності часто стає не менш складним випробуванням, ніж фронт. Пошук роботи, відновлення професійної діяльності, інтеграція у нове середовище - усе це потребує підтримки, системного підходу та людяності.

Саме тому YBC взяло на себе місію допомагати ветеранам та їхнім родинам у працевлаштуванні. Ми працюємо з конкретними запитами, аналізуємо досвід, створюємо якісні резюме, готуємо до співбесід і шукаємо можливості, які відповідають реальним потребам. Це не просто про роботу - це про відновлення гідності, впевненості та нового етапу життя.

У цій статті ми розповідаємо три історії - Вадима Сташенка, Максима Ходосенка та Руслани Мичак. Вони різні за обставинами, але об’єднані спільним - прагненням рухатися вперед і знайти своє місце після війни.

 

Вадим Сташенко

Вадим Сташенко - ветеран російсько-української війни з Київщини, боєць 81-ї окремої аеромобільної бригади. Під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку він підірвався на міні та втратив частину ноги. Після тривалого лікування та реабілітації Вадим повернувся до цивільного життя з чіткою метою - відновити професійну діяльність.

Його запит був конкретним: продовжити роботу водієм, професією, якій він присвятив усе життя. Серед ключових умов - автомобіль з автоматичною коробкою передач та адекватне, людяне керівництво. Проте після чотирьох місяців самостійних пошуків результату не було.

Робота з Вадимом розпочалася з фундаментальних кроків:

• створення якісного резюме;

• систематизації досвіду та акцентування на сильних сторонах.

У процесі стало очевидно, що головна перешкода - проходження співбесід. Тому було організовано серію тренувальних інтерв’ю та підготовку до комунікації з роботодавцями. Паралельно команда активно працювала над пошуком можливостей: публікація посту у LinkedIn, моніторинг вакансій на Work.ua та Robota.ua.

Результат не забарився. Благодійний фонд Caritas Spes саме відкрив вакансію водія. Ми оперативно організували комунікацію, передали резюме та супроводжували процес працевлаштування.

Сьогодні Вадим Сташенко працює водієм у фонді Caritas Spes. Його історія - приклад того, як системна підтримка, професійна підготовка та наполегливість дозволяють ветеранам успішно інтегруватися у цивільне життя та продовжувати кар’єру у звичній сфері.

 

Максим Ходосенко

Максим Ходосенко - ветеран російсько-української війни, людина з багатим бойовим досвідом і сильним внутрішнім стрижнем. Його шлях у війську розпочався ще у 2014 році: чотири роки служби в зоні АТО/ООС, а з початком повномасштабного вторгнення - без вагань повернення на фронт. За його плечима - найгарячіші напрямки: Луганщина, Донеччина, Херсонщина, Харківщина. Це роки, де кожен день означав відповідальність, ризик і рішення, від яких залежали життя побратимів.

Максим має бойові відзнаки, але говорить про них небагато: «Коли ти на фронті, не думаєш про нагороди. Думаєш про побратимів і про те, щоб кожен повернувся живим».

Родом він із Донеччини, його дім нині в окупації. У цивільному житті Максим - універсальний майстер. Будівництво, шахта, зварювальні роботи - він має «золоті руки» та здатність працювати у різних технічних сферах.

Після повернення до мирного життя Максим опинився у Дніпрі. Основна проблема - працевлаштування. Через походження та складні обставини роботодавці не поспішали давати йому шанс. Його резюме існувало, але не відображало реальних навичок і потенціалу.

Ми розпочали з аналізу досвіду та повністю оновили резюме, зробивши акцент на практичних уміннях і універсальності. Під час роботи згадали про контакт ветерана-роботодавця у Дніпрі - власника СТО. Ми зв’язалися з ним і порекомендували Максима.

Результат був миттєвим: він отримав роботу без класичних етапів відбору - без співбесід і навіть без перегляду резюме. Максим просто показав, що вміє.

Сьогодні він працює на СТО у Дніпрі. Його історія - приклад того, як професійні навички, наполегливість і підтримка спільноти відкривають шлях до нових можливостей навіть у найскладніших умовах.

 

Руслана Мичак

Руслана Мичак - донька загиблого захисника України. Її батько, Сергій, пройшов найскладніші бойові напрямки - Іловайськ та Сумщину. Він був серед тих, хто тримав оборону країни у найважчі моменти. Лише нещодавно Руслана отримала трагічну звістку: батька більше немає серед живих.

Попри втрату та складний емоційний стан, вона знайшла сили рухатися далі й звернулася по допомогу з працевлаштуванням. Резюме Руслани вже було добре структурованим і змістовним, тому ми зосередилися на пошуку можливостей.

Її запит був чіткий: робота в офісі - позиція офіс-менеджера або секретаря. Ми розпочали активний пошук на Work.ua та Robota.ua, оперативно відгукувалися на відповідні вакансії.

Результат не змусив себе чекати: один із відгуків дав конкретний шанс. Сьогодні Руслана Мичак працює офіс-менеджером (секретарем) у газовій компанії.

Ця історія - про силу рухатися вперед навіть після непоправної втрати. Вона демонструє, наскільки важливою є підтримка та своєчасно підставлене плече, коли людина прагне відновити своє життя й знайти новий професійний шлях.

 

Кожна історія - це не лише про конкретну людину, а й про системну проблему та її рішення. Вадим, Максим та Руслана доводять: навіть після найважчих втрат і викликів можна відновити професійний шлях, якщо поруч є підтримка.

Місія YBC полягає у тому, щоб допомогти ветеранам та їхнім родинам знайти роботу, яка відповідає їхнім навичкам і життєвим обставинам. Ми переконані: працевлаштування - це ключ до інтеграції, стабільності та розвитку. Ці три історії - лише частина великої роботи. Але саме вони показують, що кожен ветеран, кожна родина може отримати шанс на нове життя. І наше завдання - зробити цей шанс реальністю.