Богданов Станіслав

Сьогодні я підприємець із трьома напрямами бізнесу. Перший - це 4GSTAR, компанія, яка займається інтернетом у важкодоступних місцях і транспорті. Другий напрям - консалтинг, який із часом еволюціонував від рекрутингу до побудови систем управління для бізнесу. І третій - коучинг для підприємців під брендом «Ясність».

Мій шлях почався з техніки. У 16 років я дуже хотів працювати з мобільними телефонами, але мене нікуди не брали. Тому я влаштувався кур’єром у салон мобільного зв’язку. У якийсь момент біля вітрини просто не було продавця, зайшов клієнт, і я продав телефон. Саме тоді для мене відкрився світ продажів і підприємництва.

У 2005 році я фактично став власником мережі салонів мобільного зв’язку через форс-мажор. Мій роботодавець просто зник, а орендодавці сказали: «Тепер ти керуєш». Я вчився підприємництву в реальному часі: домовлявся з постачальниками про відтермінування платежів, заповнював вітрини муляжами телефонів від мерчандайзерів і будував продажі через сервіс та комунікацію з клієнтами.

У 2008 році криза практично обвалила ринок. Курс долара різко зріс, попит на телефони впав, і у свої 20 років я зайшов у 2009 рік із боргами понад 50 тисяч доларів.

Саме тоді я змінив кут зору. На вітринах залишалися модеми для мобільного інтернету, які в той час працювали далеко не ідеально. Але я раптом зрозумів: люди все одно купують їх, тому що «поганий інтернет» для них кращий, ніж його повна відсутність. У лютому 2009 року я особисто продав 77 підключень і вирішив повністю перебудувати бізнес навколо цього напряму.

У 2010 році разом із партнером Володимиром Куцом ми запустили інтернет-магазин. Тоді стало очевидно, що попит є не лише локально, а по всій країні. Уже з 2012 року ми стали найбільшим продавцем бездротового інтернету в Україні й утримуємо це лідерство досі.

Паралельно змінювалося і моє мислення. Спочатку я мислив локально - у межах свого міста. Потім почав мислити ринками: їхнім розміром, динамікою, перспективами. А згодом прийшов до головного висновку: бізнес - це насамперед люди. Саме правильні люди дають швидкість, масштаб і здатність доводити справи до кінця.

Якщо говорити про поради підприємцям-початківцям, то перше й найважливіше - знайти людину, з якою можна радитися. Це може бути наставник, ментор або коуч. Особисто я вважаю, що коуч навіть цінніший, бо він не дає готових порад, а допомагає знайти власні відповіді. Але водночас будь-які рекомендації не варто сприймати як абсолютну істину. Важливо мати додаткову точку зору, а не жити чужими рішеннями.

Друге - бути в сильному середовищі. Саме тому я вважаю клуби підприємців дуже важливими. Навіть якщо в тебе немає однієї конкретної людини, до якої можна звернутися, у тебе є середовище з сотень або тисяч людей, які вже проходили схожі виклики.

І третє - мислити ринками та довгою перспективою. Багато підприємців дивляться лише під ноги й вирішують питання цього тижня або цього місяця. Але це робить мислення коротким. Я вважаю, що варто підняти голову й дивитися хоча б на 5–10 років уперед, а ще краще - на 20. Потрібно запитувати себе: де я хочу бути через 20 років? І чи матимуть значення рішення, які я приймаю сьогодні? Якщо через 20 років ти навіть не згадаєш про це рішення, можливо, його взагалі не варто приймати особисто - нехай команда вирішує такі речі.

Те саме стосується і проблем. Дуже багато підприємців емоційно занурюються в складні ситуації, які через кілька років навіть не згадають. Для мене це питання раціональності й уміння бути більш далекоглядним.

Чесно кажучи, я не відчуваю, що бізнес щось у мене забрав. Навпаки - він дуже багато дав.

Звичайно, були моменти виснаження, коли хотілося все кинути. Але мене завжди тримало відчуття порядності. Я розумів, що можу сховатися від інших людей, але не від самого себе. І все життя доведеться жити із власними рішеннями та вчинками.

Тому для мене є дуже простий критерій: чи буду я пишатися цим рішенням? Якщо так - я дію. Якщо ні, якщо це хочеться приховати або соромно комусь розповісти - значить, це неправильний вибір.

Разом із дружиною ми також створили в Німеччині безкоштовний жіночий клуб «Дівчата рулять». Ми допомагаємо українкам адаптуватися за кордоном: знайти друзів, лікарів, нянь, перевірених людей і просто відчути підтримку.

Ідея цього проєкту дуже проста: дати людям відчуття дому навіть далеко від дому. Коли ти живеш у своєму місті, у тебе є коло знайомих, яким можна зателефонувати й швидко вирішити будь-яке питання. А після переїзду це відчуття зникає. Ми хочемо його повернути.

Якщо говорити про моє бачення майбутнього, то сьогодні головний фокус для мене - допомагати підприємцям ставати сильнішими, швидшими й ефективніше досягати своїх цілей.

У найближчі п’ять років я хочу випустити щонайменше п’ять книг на ці теми. Я вже активно працюю над книгою «Ясність. Як приймати рішення в умовах невизначеності». Після неї буде книга «Масштаб» і навчальна програма для підприємців про те, як будувати масштабний бізнес.

Сьогодні я все більше відчуваю вплив саме через розвиток підприємців. Коли я займався бездротовим інтернетом, нам вдалося підключити понад 150 тисяч сімей. Але зараз, працюючи з підприємцями, я бачу, як через їхні рішення впливаю на сотні й тисячі інших людей - співробітників, команди, родини.

Коли підприємець починає мислити ясніше й ухвалювати сильніші рішення, це змінює життя великої кількості людей, навіть якщо вони ніколи не дізнаються, хто стоїть за цими змінами.

Я абсолютно щаслива людина. І для мене щастя - це подолання перешкод на шляху до важливої цілі.

Мені дуже подобається ця ідея: якщо в тебе є велика ціль і ти проходиш через труднощі, долаєш їх і рухаєшся вперед - саме в цьому народжується справжнє відчуття життя.

Якщо людина просто їде рівною дорогою без викликів, вона майже нічого не відчуває. Але коли бачить перешкоду, проходить її й рухається далі - з’являється емоція, драйв і відчуття перемоги.

Саме тому люди підкорюють гори, займаються важкими видами спорту, беруться за складні задачі. Найбільший кайф - не в комфорті, а в подоланні труднощів заради чогось справді важливого.

Як прийшла ідея бізнесу?

Спочатку я займався мобільними телефонами. Мені завжди дуже подобалася техніка: комп’ютери, телефони, усе нове.

У 16 років я мріяв працювати в цій сфері, але мене ніхто не хотів брати на роботу. Єдине місце, куди вдалося влаштуватися, - кур’єром у салон мобільного зв’язку.

Кілька місяців я працював за принципом «подай-принеси». Але одного разу не було продавця біля вітрини, зайшов клієнт, і я сам продав телефон.

Власники були настільки здивовані, що дозволили мені працювати продавцем. Уже в перший місяць я продав телефонів на 100 тисяч гривень, а в другий - майже вдвічі більше.

Потім я став першою людиною в Україні, яка почала продавати мобільні телефони в кредит. Я бачив, що люди можуть купити холодильник чи пральну машину в кредит, але телефони банки тоді кредитувати боялися.

Я ходив по банках, отримував відмови, але зрештою знайшов невеликий банк Family Credit і переконав їх кредитувати телефони під високі відсотки. Ми посадили кредитного експерта просто в магазині - і це одразу дало величезний результат.

Потім до нас приєднався Правекс Банк, і продажі знову зросли.

У 2005 році я вже став співвласником магазинів і почав відкривати власні точки.

Але у 2008 році настала фінансова криза. Курс долара різко зріс, попит на телефони майже зник, і бізнес залишився з великими боргами.

На вітринах залишалися модеми для бездротового інтернету. Інтернет тоді працював погано, але люди все одно купували його, бо альтернатива була ще гіршою - не мати інтернету взагалі.

Тоді я зрозумів: на модемах ми заробляємо значно більше, ніж на телефонах. У лютому 2009 року я сам продав 77 підключень мобільного інтернету й вирішив повністю перебудувати бізнес.

У 2010 році до мене приєднався партнер Володимир Куц. Ми створили інтернет-магазин і були здивовані тим, що люди почали замовляти модеми з усієї країни.

З 2012 року ми стали найбільшим продавцем бездротового інтернету в Україні. І це лідерство тримаємо досі.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Думаю, ключових речей було кілька.

Перше - це природна цікавість. Мені цікаво абсолютно все. Іноді це навіть лякало оточення. Батько казав, що я надто допитливий.

Друге - висока толерантність до ризику. Я нормально переношу невизначеність. Можу жити в ситуації, коли один бізнес уже просідає, а інший ще не виріс, і при цьому не панікувати.

У моєму житті було багато таких періодів, і, мабуть, я переношу їх легше, ніж більшість людей.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Один із найскладніших моментів був тоді, коли мій роботодавець раптово зник. У нього був бізнес із продажу телефонів і ще один, не зовсім легальний напрям. Ймовірно, через проблеми він просто сховався.

У результаті декілька магазинів залишилися без керівника. Власники приміщень сказали мені: «Тепер це твій бізнес».

У мене не було грошей, товару й розуміння, що робити далі. Але мені дали можливість працювати.

Я домовився з постачальниками про телефони у відтермінування, а щоб вітрини не виглядали порожніми, попросив у брендів Nokia, Samsung і Sony Ericsson демонстраційні макети телефонів.

На вітринах стояли муляжі, а коли клієнт хотів купити модель - кур’єр біг на склад по справжній телефон.

Так ми виживали й розвивалися.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Фінансова криза 2008–2010 років

У той період я залишився з великими боргами. До того ж я ще й невдало запустив стартап у Києві, після якого боргів стало вдвічі більше.

Я не розумів, як із цим впоратися, поки не зустрів наставника, який навчив мене фінансового управління та управлінського обліку.

Він пояснив мені дуже важливу річ: менеджмент - це управління майбутнім, а не минулим.

Я почав планувати витрати, прогнозувати платоспроможність і впливати на майбутні рішення. Уже у 2012 році я повністю закрив усі борги.

Ще одна важлива порада, яку я тоді отримав: «Ти можеш віддавати хоча б 50 доларів на місяць? Віддавай».

Спочатку з мене сміялися, але згодом почали дякувати за те, що я хоча б поступово повертав борги.

Управлінська криза 2012–2013 років

Я запросив у Харків бізнес-тренера Ваче Давтяна, очікуючи, що він похвалить нашу компанію. Але він сказав: «У тебе не компанія, а клуб за інтересами».

Для мене це був шок.

Ми починали багато проєктів і не доводили їх до кінця. У компанії не було системності, правил і відповідальності.

Через підхід Адізеса я побачив, що в нас майже немає адміністраторів - лише люди-генератори ідей.

Я намагався найняти сильного адміністратора, але швидко зрозумів: проблема не в людях, а в мені самому. Мені довелося розвивати в собі адміністративну роль і навчитися будувати систему.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Перше - це вміння мислити ринками.

Важливо дивитися не лише на те, скільки ти заробив за рік, а на весь економічний цикл. Є ринки, де сьогодні можна заробити дуже багато, а завтра - майже нічого.

Тому я намагаюся працювати на ринках, які ростуть, а не боротися з реальністю.

Друге - це люди.

Мій головний принцип: бізнес - це люди та ідеї.

Для мене дуже важливо, з ким я проводжу свій день, із ким працюю та будую щось спільне. Я хочу працювати з амбітними людьми, яким можна довіряти, які роблять речі відповідально й без постійних нагадувань.

Коли поруч саме такі люди, бізнес перестає бути боротьбою й перетворюється на гру, де ви разом створюєте щось круте. А гроші стають приємним наслідком, а не самоціллю.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Найцінніші помилки для мене були пов’язані з людьми.

Колись я вірив у жорсткий менеджмент. Думав, що якщо не можеш домовитися з людьми - можна змусити.

Це працює, але забирає надто багато сил. Ти постійно стаєш у роль контролера й наглядача.

У якийсь момент я зрозумів, що не хочу так жити й працювати. Я не хочу бути «пастухом». Мені ближчий формат партнерства - рівний із рівним.

Тому сьогодні я намагаюся збирати навколо себе людей, яких надихає те, що ми робимо, яким близькі наші цілі та цінності.

Коли поруч саме такі люди - навколо тебе формується середовище, у якому хочеться жити й працювати.

Як ви заробили свої перші $100?

Перші гроші я почав заробляти ще у школі. Робив удома попкорн, посипав його цукровою пудрою, приносив у школу й продавав однокласникам. Потім робив на ксероксі різні розмальовки та теж продавав.

Звичайно, це були не сотні доларів - радше гроші на морозиво й кишенькові витрати.

А перші 100 доларів я заробив у 12 років, працюючи підсобником на будівництві. Батьки розлучилися, коли мені було 10, і тоді кожен був зайнятий своїми проблемами. Мама працювала медсестрою, батько - сантехніком.

Я вирішив, що хочу мати власні гроші, тому пішов працювати на будівництво. Це були знайомі батька, тож я був під наглядом. Усе літо працював і заробив свої перші особисті гроші.

Думаю, саме там я й заробив свої перші 100 доларів.

Як ви заробили свої перші $1 000?

Першу тисячу доларів я заробив, коли навчався в технікумі й почав продавати комп’ютери.

Я добре розбирався в техніці, а мій одногрупник чудово збирав комп’ютери. Я знайшов оптових постачальників через інтернет, домовився з ними й почав приймати замовлення від знайомих та одногрупників.

Схема була проста: я знаходив комплектуючі й продавав, мій партнер збирав комп’ютери, а клієнти отримували готовий продукт.

Як ви заробили свої перші $10 000?

Перші 10 тисяч доларів я заробив уже у власному бізнесі - на продажі мобільних телефонів.

У якийсь момент серед невеликих магазинів я став одним із найбільших продавців телефонів у Харкові.

Мені тоді було приблизно 18 років. У 16 я прийшов працювати в цю сферу, у 17 ми почали продавати телефони в кредит, але тоді я ще був найманим співробітником.

А підприємцем я став у жовтні 2005 року. 13 жовтня мені виповнилося 18, а вже 21 жовтня я офіційно відкрив власну справу.

Як ви заробили свої перші $100 000?

Перші 100 тисяч доларів я заробив уже на продажі модемів та мобільного інтернету.

Можливо, і на телефонах я заробляв такі суми, але тоді я ще не дуже рахував гроші системно. А от коли почав займатися модемами, фінансова картина стала значно зрозумілішою.

Приблизно з 2012 року бізнес уже почав стабільно приносити хороші гроші, і згодом ми вийшли на прибуток близько 100 тисяч доларів на рік.

Як ви заробили свій перший $1 000 000?

Однією сумою я мільйон точно не заробляв.

Думаю, свій перший мільйон доларів я заробив саме на бізнесі з мобільним інтернетом і модемами. Але це був результат кількох років роботи, а не одного великого прориву чи одного року.

Для учасників Young Business Club я можу бути корисним насамперед власним досвідом - у темах людей, систематизації бізнесу та управління.

Але, якщо чесно, таких експертів у клубі вже багато.

Мені здається, моя найсильніша сторона - це вміння знаходити справжню ключову проблему підприємця й допомагати її вирішити.

І найцікавіше, що часто підприємець навіть не здогадується про цю проблему. Якби знав - уже давно б її вирішив. Зазвичай люди дивляться зовсім не туди й намагаються лагодити наслідки, а не причину.

Я працюю з підприємцями у форматі коучингу, і буває так, що ми не можемо знайти справжню проблему ні за першу зустріч, ні навіть за перший місяць роботи. Але коли вдається її «витягнути» - усе стає на свої місця.

У голові з’являється ясність: стає зрозуміло, з чим працювати, що робити далі й куди рухатися.

Ваш досвід: як систематизувати бізнес?

Як не дивно, я вважаю, що систематизація бізнесу - це одна з найпростіших задач.

Справді.

Я б почав із команди. Прийшов би до співробітників і запитав: «Де в нас проблеми? Що працює не так?»

Потім спитав би: «А як би ви це виправили?»

Команда майже завжди знає відповіді. Далі я б передав цю інформацію штучному інтелекту, який допоміг би оформити її у вигляді процесів і документів.

Після цього я б повернувся до команди й сказав: «Подивіться, це те, про що ви говорили? Це правильно?» Якщо команда погоджується - тоді це стає новим стандартом роботи.

Далі потрібно провести атестацію. І її теж сьогодні може допомогти зробити штучний інтелект.

Причому це мають бути не просто тести з правильною відповіддю, а питання на розуміння: чому цей процес важливий, що буде, якщо його не виконувати, як людина сама це бачить.

На мою думку, більшості бізнесів достатньо 20–50 ключових документів. Раніше на їх створення могли йти роки. Сьогодні це можна зробити за тиждень.

Проблема не в тому, щоб написати документи. Проблема в тому, щоб команда їх прийняла, зрозуміла й почала використовувати.

Якщо щотижня впроваджувати хоча б один новий стандарт і допомагати команді його освоїти - через рік компанія вже працюватиме зовсім інакше.

І найважливіше: спочатку потрібно реалізувати те, про що просить команда. А вже потім приносити свої ідеї. Люди мають відчути, що їх чують і залучають до змін.

Ваш досвід: як вирости х2 за рік?

Я вважаю, що не кожен бізнес може вирости вдвічі за рік. Іноді такі заяви звучать як красиві лозунги.

Так, маленький бізнес із командою у 10 людей ще може вирости х2. Але коли бізнес уже великий - це зовсім інша історія.

Крім того, важливо не просто вирости, а зрозуміти - якою ціною це зростання відбувається. Бо можна швидко набрати людей, клієнтів чи учасників, але втратити якість.

На мою думку, систематизація сама по собі не прискорює ріст. Навпаки - іноді вона його стримує, щоб бізнес не розвалився.

Що насправді дає зростання х2?

Перше - правильний ринок. Бажано той, що росте.

Друге - правильна пропозиція. Потрібно чітко розуміти, який біль клієнта ти вирішуєш. Бо іноді компанія створює продукт, який нікому не потрібен.

І третє - правильні люди.

Власник не може бути всюди. Найкраще масштабування - це масштабування через сильну команду.

Коли в бізнесі є якісні люди, вони самі хочуть росту, розвитку й відповідальності.

Ми самі проходили цей шлях, коли продавали модеми для бездротового інтернету. Із 2010 до 2016 року ми росли приблизно х2 щороку. Але потім ринок зупинився, і така динаміка стала неможливою.