Артем Голя, 38 років

Сьогодні я підприємець(Mega Motors,  Mega Credit,  MegaFinCapital,  MegaFinTech), для якого бізнес — це насамперед про масштаб і вплив. Гроші перестають бути самоціллю в той момент, коли закриті базові потреби. Далі — з’являється інший мотиватор — навіщо ти це робиш і який слід залишаєш по собі.

Я сприймаю бізнес як проєкцію власника. Масштаб компанії визначається не лише продуктом чи процесами — він обмежується масштабом мислення власника, його переконаннями, амбіціями і готовністю брати на себе відповідальність. Для мене це основа розвитку бізнесу. Прагнення до підприємництва було зі мною з дитинства. Ще тоді це були перші підробітки, спроби щось вигадати й запустити. Я часто був тим, хто ініціює ідеї, організовує процес і збирає команду. Паралельно було просте, але дуже сильне паливо — бажання жити краще, адже я виріс у небагатій сім’ї. До основного бізнесу я прийшов через кілька ітерацій. Були різні підприємницькі спроби, серед яких — невелика мережа кавових автоматів, яку згодом я продав. Був також не тривалий період роботи в наймі.

З часом з’явилося розуміння, що розвиток бізнесу завжди починається з розвитку самого підприємця. Тому важливо постійно розширювати горизонт мислення, ставити амбітніші цілі й не задовольнятися малим. Якщо говорити про майбутнє, то через п’ять років я бачу себе у вільній та незалежній Україні, де панує мир і стрімко розвивається економіка. Я переконаний, що наша країна має унікальне географічне положення і великий потенціал, щоб стати новим економічним центром Європи. Я бачу Україну місцем, куди активно інвестує весь світ, а українські бізнеси швидко зростають і масштабуються. І ми, підприємці, які розвивають свої компанії тут і зараз, фактично є частиною цього майбутнього. Якщо проєктувати це бачення на власний бізнес, то моя мета — кратне зростання бізнесу.

Водночас я переконаний, що успіх у підприємництві — це передусім системна щоденна робота. Порада, яку я можу дати підприємцям-початківцям: наповнювати кожен день конкретними діями, навіть маленькими. Спочатку ставиться велика ціль, потім вона декомпонується на менші задачі. І якщо щодня робити хоча б кілька кроків у її напрямі — зателефонувати, провести зустріч, щось прочитати чи дослідити — рано чи пізно ти неминуче прийдеш до результату. Не менш важливо розширювати коло спілкування.

Варто шукати людей, які вже пройшли той шлях, який ти тільки починаєш. Одне правильне запитання або одна розмова можуть зекономити роки часу і великі гроші. Також важливо працювати над собою. Якщо ти сором’язливий або не дуже соціальний, потрібно свідомо виходити із зони комфорту. Без людей досягати великих результатів дуже складно. Сильне оточення — це один із ключових ресурсів розвитку. Але взаємодія в спільнотах має бути двосторонньою: не лише брати, а й віддавати.

Енергія, як і гроші, любить рух і обмін. Коли є обмін — з’являється розвиток. Якщо говорити про щастя, то для мене це не постійний стан, а короткі моменти усвідомлення життя. Їх не можна виміряти великим проміжком часу — їх можна лише впіймати в моменті. Наприклад, сьогодні вранці, коли я виходив з дому і світило сонце, я на кілька секунд відчув цей стан. Як писав Тарас Шевченко — «…Мені так любо, любо стало…». І саме вміння помічати й фіксувати такі моменти робить життя по-справжньому повним.

Як прийшла ідея бізнесу?

Ідея власної справи, якщо чесно, завжди була десь всередині мене починаючи ще з дитинства. Правда, перший більш-менш серйозний бізнес у мене був із кавовими автоматами. Я запустив з другом невелику мережу таких автоматів, а згодом — продали її. Після цього були інші ідеї. Наприклад, у 2012 році я хотів створити мережу точок із продажу лимонадів у європейському стилі, спроба була невдалою.

Потім певний час працював у наймі, а згодом повернувся до підприємництва вже повноцінно. Якщо виділити ключову річ, то в мені завжди був внутрішній поклик об’єднувати людей. Я навіть не сказав би «керувати», бо це не зовсім про контроль. Швидше — брати ініціативу і організовувати людей навколо якоїсь ідеї. Тому, думаю, управлінський навик у мене певною мірою вроджений.

Другий фактор — бажання жити краще і заробляти більше. Я виріс у небагатій сім’ї, і мені завжди хотілося змінити цю ситуацію. На перетині цих двох речей — бажання створювати і прагнення до кращого життя — і народжувалося підприємництво. У 2013 році, коли я працював у наймі, знайомий запропонував ідею відкрити автосалон. У мене вже був управлінський досвід, менеджерський досвід, а також особистий досвід із автомобілями — я купував і перепродавав авто.

У результаті ми разом з цим партнером приєдналися до вже діючого бізнесу — автосалону і мали налагодити там напрям маркетингу та продажів; згодом відокремились і створили власний автосалон, пізніше відкрили прокат авто, а вже після зʼявився фінансовий бізнес, де ключову роль відіграв product-market fit.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Фундаментом мого росту стали кілька навичок, які працюють у зв’язці. Перше — лідерські якості. Ще з дитинства я часто брав на себе ініціативу, організовував людей навколо якоїсь ідеї або справи.

Друге — логічне мислення: здатність вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки і доходити до рішень через аналіз.

Третє — візія: вміння моделювати в голові реальність, якої ще не існує, прописувати можливі сценарії та певною мірою «бачити наперед». 

Четверте — спостережливість до можливостей. Для мене бізнес народжується там, де я бачу потребу, нестачу сервісу або те, що працює неефективно. Ідеї не потрібно вигадувати — вони навколо нас. Потрібно лише тренувати в собі здатність їх помічати й перетворювати на продукт, який відповідає запиту ринку, тобто знаходити product-market fit.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Одним із найбільших викликів для мене стало своєрідне розчарування в людях. У бізнесі я вперше зрозумів, що не всі люди мають такий самий майндсет, як у мене, і що не всі діють чесно або порядно. Перший рік у бізнесі став для мене своєрідним «зняттям рожевих окулярів». Я зрозумів, що бізнес-середовище може бути досить жорстким і навіть абразивним - таким, об яке легко «зачепитися» і травмуватися.

До того моменту я дуже ідеалізував людей і вважав, що всі мислять приблизно однаково: у стилі win-win, дружньо, відкрито. Але реальність інша. І перший рік бізнесу фактично змусив мене переглянути багато власних переконань і налаштувань, які сформувалися ще з дитинства. Це був дуже трансформаційний період, коли довелося почати працювати над собою. До речі, початок мого бізнесу збігся з аномальним снігопадом навесні 2013 року.

Мій перший ранок в ролі підприємця стався після дня, коли Київ паралізувало у снігових заторах. Тоді я поїхав вирішувати свої перші бізнесові справи. Це виглядало дуже символічно - ніби одразу потрапляєш у складні умови. І в певному сенсі це добре відображає те, як бізнес загалом трансформує людину.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Насправді мій бізнес практично жодного року не жив у стабільному, без кризовому середовищі. Ми почали під час революційних подій. Потім, коли країна поступово оговталася, почалася пандемія. А після пандемії почалася повномасштабна війна. Якщо і був більш-менш стабільний період, то це приблизно з 2016 до 2019 року. Але навіть він був радше посткризовим, ніж повністю спокійним. Тому можна сказати, що весь цей час бізнес існує в умовах перманентної турбулентності. І чесно кажучи, я вже навіть не дуже уявляю інший стан.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Якщо чесно, найважливіші рішення стосуються не стільки бізнесу, скільки роботи над собою. Бізнес зростає настільки, наскільки масштабно мислить його власник — це певною мірою проекція людини, яка його створює. Якщо у власника немає амбіції або він не сформував для себе відповідь на питання «навіщо», бізнес також не буде рости та збільшуватись. Гроші, насправді, не є самоціллю. Поки людина не закрила базові потреби за пірамідою Маслоу, гроші справді можуть бути основним мотиватором. Але коли ти виходиш на рівень, де базові потреби вже забезпечені, починаєш шукати інші сенси. Для мене цінністю стало зростання і можливість позитивно впливати на якомога більшу кількість людей.

Справді великий бізнес — це той, який охоплює широку аудиторію та реально змінює життя клієнтів. Наприклад, якщо взяти фінансовий сервіс monobank. Це, здавалося б, просто фінансовий продукт, але він впливає на мільйони людей: створює зручний сервіс, допомагає вирішувати фінансові задачі, у певному сенсі навіть навчає фінансової грамотності. Або інший приклад — Здесенко і його кухонні губки для миття посуду. Здавалося б, дуже простий продукт. Але якщо компанія продає його на десятки країн і впливає на десятки або навіть сотні мільйонів людей, то виникає питання: якою буде ця губка — екологічною чи ні? І це вже вплив на середовище і на якість життя людей.

Тому для мене масштаб бізнесу — це передусім можливість впливати на життя великої кількості людей і покращувати світ. Фінансові показники в цьому сенсі — це лише індикатор тієї цінності, яку ти створюєш. У бізнесі працює проста формула: чим більше цінності ти даєш людям, тим більше грошей отримуєш у відповідь.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Коли я навчався в університеті, багато моїх однокурсників їздили до США за програмою Work and Travel. Тоді був час, коли це стало дуже масовим явищем. У мене були всі можливості поїхати. Ми планували їхати разом із кількома друзями. Але в останній момент у них щось не склалося: комусь не дали грошей батьки, у когось виникли інші обставини. І я чомусь вирішив, що не хочу їхати сам, тому також відмовився. Потім усі, хто поїхав, повернулися дуже задоволеними. Вони чудово провели цей час, значно підтягнули англійську мову. Більшість із них згодом отримали хороші роботи в міжнародних компаніях саме завдяки знанню англійської.

Ми навчалися в Київському національному університеті будівництва і архітектури, тому поєднання професійних навичок і англійської мови відкрило для багатьох із них дуже хороші кар’єрні можливості. У той момент я справді сильно жалкував, що не поїхав. Тоді я дав собі обіцянку: краще зробити і, можливо, пошкодувати, ніж не зробити і все життя думати, як могло б бути. Але водночас працює і так званий ефект метелика.

Можливо, якби я тоді поїхав, моє життя склалося б зовсім інакше. Можливо, я отримав би роботу у великій компанії й ніколи не пішов би в підприємництво. Ми цього не знаємо. І, можливо, саме тому сьогодні я опинився там, де є.