Від топменеджерки до побудови страхової компанії з оборотом $120 млн
Я - підприємиця у фінансовому секторі ( «Арсенал Страхування» ), яка звикла дивитися на бізнес тверезо: або ти займаєшся ним як головною справою, або програєш тим, хто ухвалює рішення, керуючись власним інтересом. Повномасштабна війна стала тестом на витривалість системи І на здатність не чіплятися за вчорашнє.
У березні 2022-го ми зафіксували падіння на 95% і майже залишилися без продажів. У такій ситуації страхування людям уже не потрібне, а для фінансового бізнесу загроза існуванню країни означає загрозу існуванню самого ринку. Попри це ми не зупинилися. У страхової компанії навіть під час шоку залишаються дві реальності.
По-перше, виплати та врегулювання: збитки нікуди не зникають, вони просто можуть бути відкладені.
По-друге, асистанс - здатність організувати необхідну допомогу та послуги. Ми зробили ставку на конкретні дії: підтримувати людей, які опинилися за кордоном, і працювати для ринку навіть там, де в моменті не було прямої монетизації. Сьогодні ми повернулися на довоєнний рівень і продовжуємо зростати. У 2025 році наш річний оборот склав $120 млн.
Стратегічна амбіція - побудувати компанію вартістю $1 млрд, використавши майбутню інтеграцію в європейський ринок і можливість створити або велику страхову компанію, або технологічний «сателіт», який дасть змогу масштабуватися глобально.
Воєнні ризики стали новим продуктом, бо цього потребував ринок
Як прийшла ідея бізнесу?
Ідея бізнесу пов'язана з потребами ринку. Ми запускаємо те, що справді потрібно людям саме зараз. Так з'явився продукт із покриттям воєнних ризиків. Попит виник після ракетних атак, коли люди почали самі телефонувати і запитувати, чи можна застрахуватися. Ми прорахували ризики, сформували економічно обґрунтований тариф, який згодом підтвердила статистика страхових випадків.
Фокус на ринку, дисципліна і вміння бачити головне
Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?
Перша навичка - здатність бути сучасною: бачити сигнали ринку і не зациклюватися на тому, що працювало вчора. Я часто бачу, як підприємці намагаються «запхати квадрат у круглий отвір» - просувати продукт, який подобається їм самим, але не потрібен ринку. Друга навичка - тримати фокус на головному, а не на зручних деталях. Мозок уникає всього, що потребує нових знань, часу і зусиль, але саме туди потрібно дивитися. Третя - дисципліна бізнес-моделі: не плутати ріст із масштабуванням і не виходити на нові ринки, поки не зійшлася юніт-економіка.
Падіння попиту, ризик втратити ринок і дефіцит страхових продуктів
Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?
- Шокове падіння попиту. У перший місяць повномасштабної війни продажі впали на 95%. Люди вирішували базові питання виживання, а не купівлі страхування.
- Системний ризик фінансового сектору. Якщо немає країни, немає і банків чи страхових компаній у звичному розумінні. Тобто бізнес може залишитися лише на папері.
- Дефіцит продуктів і хаос на ринку. Зокрема, дефіцит «Зеленої карти» для виїзду за кордон. Нам доводилося знаходити поліси навіть у конкурентів і організовувати їх доставку до кордону.
Повномасштабна війна і недовіра до страхування стали головними кризами
З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?
Головною кризою став початок повномасштабної війни. Ми працювали в умовах невизначеності, не розуміючи, чи буде взагалі існувати ринок. Нам вдалося зберегти операційну спроможність завдяки контакт-центрам і сервісній функції: ми допомагали людям оформлювати страхування в Польщі, пояснювали, де і яке страхування можна отримати, - безкоштовно, без прямої вигоди для компанії. Паралельно підтримували процес врегулювання страхових випадків, адже заявки на відшкодування завжди надходять із певною затримкою. Другою кризою стала недовіра до страхування як категорії. В Україні люди неохоче платять за ризик, який може і не настати. Коли з'явився попит на страхування воєнних ризиків, ми зіткнулися з розривом очікувань: клієнти хотіли мінімального подорожчання, хоча реальний ризик вимагав зовсім іншого тарифу. Ми прийняли це як реальність ринку й будували продукт, спираючись на математику ризику.
Репутація, партнерства і нові продукти — три рішення, які забезпечили зростання
Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?
Перше рішення - інвестувати в репутацію через конкретні дії в момент, коли заробляти гроші було майже неможливо. Ми відкрили лінію допомоги за принципом «дзвоніть всі», допомагали людям знаходити дефіцитні поліси, зокрема Зелену картку конкурентів та організовували їх передачу до кордону. Згодом багато з тих, кому ми допомогли, повернулися до нас уже як платні клієнти.
Друге рішення - зберегти партнерську модель у перші дні повномасштабної війни. Поки інші страхові компанії забирали депозити з банків і згортали партнерські програми з банками та автосалонами, ми цього не робили. Не розривали депозити достроково, не припиняли авансування ремонтів в автосалонах і залишилися надійним партнером. У результаті, коли конкуренти почали йти з ринку, бізнес поступово концентрувався на нас.
Третє - швидко адаптувати продукт до нових потреб клієнтів. Ми запустили покриття воєнних ризиків для автомобілів із тарифом 2% від вартості авто, який відповідав реальній ймовірності настання страхового випадку. Це дозволило нам практично повністю зайняти вузький сегмент, у якому люди були готові платити.
Не погоджуватися на менше і знаходити час для найважливіших людей
Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?
Для мене найціннішим досвідом стала помилка занижених очікувань від себе та згода на менше. На початку кар'єри я погоджувалася працювати безкоштовно і починала з мізерної зарплати. Моя порада сьогодні проста: не занижуйте свої стандарти, цінуйте свій інтелект і завжди грайте за перше місце. Ще одна помилка - через повне занурення в бізнес я приділяла менше часу власним дітям, ніж розвитку своїх топменеджерів. Зараз активно це виправляю.